- трясіння
- —————————————————————————————трясі́нняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
трясіння
Смотреть что такое "трясіння" в других словарях:
трясіння — я, с. Дія за знач. трясти і трястися … Український тлумачний словник
трусити — трушу/, тру/сиш, недок. 1) перех. Поштовхами, ривками коливати, розхитувати з боку на бік або згори вниз; трясти. || Примушувати падати плоди коливанням, розхитуванням дерев, кущів. || Вхопивши когось за плече, рукав і т. ін., штовхати, смикати,… … Український тлумачний словник
деренчати — (видавати / утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. під час трясіння, тремтіння тощо), де[и]рчати, деркота[і]ти, деренькота[і]ти, дренчати, джерґота[і]ти, джеркота[і]ти Пор. бряжчати, дзвеніти 1) … Словник синонімів української мови
тіпання — іменник середнього роду конопель тіпання іменник середнього роду трясіння … Орфографічний словник української мови
бафтинг — а, ч. Трясіння літака внаслідок потрапляння повітряних вихорів від крила на хвостове оперення … Український тлумачний словник
брязкало — а, с. 1) Брязкуча дитяча іграшка. || Взагалі предмет, що бряжчить (від ударів або трясіння). || Брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні. || Брязкуча прикраса. 2) перен., зневажл. Про те, що не становить ніякої цінності, є тільки пустою … Український тлумачний словник
трус — у, ч. 1) розм. Трясіння, здригання. || Землетрус. 2) перен., розм. Метушня, сум яття; тривога. || Страх, переляк. 3) Ретельний огляд офіційними особами кого , чого небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук … Український тлумачний словник
утрушуватися — (втру/шуватися), уюся, уєшся, недок., утруси/тися (втруси/тися), ушу/ся, у/сишся, док. 1) Від трясіння зменшуватися в об ємі, ущільнюватися (про щось дрібне, сипке). 2) перен., розм. Уміщатися, займаючи місце в тісному приміщенні. 3) тільки док … Український тлумачний словник
бафтинг — іменник чоловічого роду трясіння літака внаслідок потрапляння повітряних вихорівна хвостове оперення … Орфографічний словник української мови
трус — 1 іменник чоловічого роду трясіння; метушня; обшук трус 2 іменник чоловічого роду, істота боягуз рідко … Орфографічний словник української мови
